Українська писанка в Аргентині

Різні обставини змусили українців кидати рідні землі і мандрувати у далекі світи. І хоч їхали туди у пошуку кращого життя, зате дотримувалися істини, що «не хлібом єдиним живе людина». Попри всі труднощі облаштування свого життя на чужині, починали його з церкви, мови і рідної культури. Привезли українці зі собою на чужину і писанку, як невід’ємний символ українського народу, який єднає їх з рідною землею. Вміння розписувати писанку українці передавали своїм дітям, і зараз уже в четвертому поколінні українці не полишають це чудове творіння.

 Оригінальний орнамент писанок своєю вишуканістю, мініатюрністю, гармонією колориту зачарував і народи, серед котрих живуть наші співвітчизники, і вони так захопилися цим унікальним видом мистецтва, що радо відвідують курси і навчаються розписувати українську писанку. Широкого розповсюдження українська писанка набула і в далекій Аргентині. У цій країні розписує писанки уже четверте покоління українців. Розписують їх також аргентинці. Велику популяризацію української писанки робить Христина Середяк з невеличкого аргентинського містечка Чоеле – Чоел. Увесь свій вільний час пані Христина присвячує писанкарству. Поряд із творчістю майстриня виступає з багатьма доповідями, своїм мистецтвом ділиться з учнями аргентинських шкіл та учасниками різноманітних культурних заходів. Д-р Христина Середяк-Форте народилася 1946 року в австрійському містечку Цамс. ЇЇ батьки – Анна Дубиняк-Середяк та Юліян Середяк – були свідомими українцями, тому прищепили глибоку любов до рідної Батьківщини своїй єдиній доньці. У 1949 році сім’я Середяків переселилася до Буенос-Айреса, в Аргентину. Тут Христина виросла, навчалася в аргентинській школі, а також відвідувала українську Рідну школу. Після її закінченні ходила на курси українознавства. Вивчала музику, балет, художнє малярство. Її вчителями з малярства були українські художники Ольга Ґурська та Борис Крюков. Своє щасливе дитинство і молодість провела в молодіжній організації «Пласт». Закінчила медичний факультет Державного університету в Буенос-Айресі, здобувши фах лікаря-педіатра. Чоловік – хірург Роберто Форте. Мають троє дітей: Павло, Маріяна і Роберто. Після закінчення університету родина поїхала на роботу за 1000 км. на південь від столиці – у містечко Чоеле-Чоел, що в провінції Ріо-Неґро. Розписувати писанки пані Христина почала ще в дитинстві, але тоді розписувала кілька писанок на Великдень. А 15 років тому хресна мама її доньки Маріани – Марія Литвин, котра теж розписує писанки і проводить літні курси українознавства в провінції Місіонес, зауважила талант пані Христини і запропонувала навчитися розписувати писанки фахово. Пропозиція сподобалася пані Христині, адже це мистецтво давно заповнило її серце, і вона занурилася в цю роботу. Поступово удосконалювала техніку розпису, поширювала писанкарство в аргентинському та українському середовищах. Багато знань здобула за допомогою книжок та веб-сайтів. Спочатку розписувала народні писанки, згодом почала придумувати авторські, у яких часто використовує трипільські орнаменти. Розписує також дерев’яні писанки, які дарує дітям, щоб вони могли бавитися ними і в такий спосіб полюбили їх. А ще розписує на павиних і страусиних яйцях. На останніх робить комбінацію з півписанки і півшкрябанки. Подобається авторський стиль писанкування Тараса Городецького, який теж застосовує. Писанки Христини Середяк є в колекціях багатьох країн світу, а також – в Україні. Майстриня пишається, що кілька її писанок є в експозиції єдиного у світі Музею Писанки в Коломиї. В цьому ж музеї пані Христина навчилася реставрувати писанки.

 На Міжнародній виставці книжок в Буенос-Айресі

Майстер-клас Х. Середяк для аргентинців

Майже щороку пані Христина проводить майстер-класи з писанкарства на літньому тритижневому таборі українознавства в провінції Місіонес, куди щорічно приїжджає понад 50 дітей. Українські діти, крім інших видів мистецтва, охоче навчаються розписувати писанку. Якось про заняття Христини Середяк довідалася одна з місцевих газет, і в 2003 році розмістила репортаж про майстриню. Для неї це було великим щастям і поштовхом до подальшої праці. Після того, у квітні 2004 року, її запросили на 30-ту Міжнародну виставку книжок у Буенос-Айресі (представлені там і українські книжки), де вона провела конференцію про українську писанку і майстер-клас з її розпису. Після цього писанкарка часто бере участь у різних конференцій. У квітні 2008 року пані Христина знову провела конференцію на 34-й Міжнародній виставці книжок на тему писанки. Тоді ж виникла ідея видати книжку про українську писанку іспанською мовою, оскільки зацікавленість аргентинців писанкою зростала, і вони просили інформацію іспанською мовою. «До того часу не було жодної книжки про писанку іспанською мовою, – говорить пані Христина. – Натомість, уже давно були англійською, німецькою, італійською, португальською. Я взялася за підготовку книжки, і вже через рік вона була готова. У підготовці книжки багато допомагала писанкарка зі Львова – Віра Манько, директор Музею Писанки в Коломиї – Ярослава Ткачук, етнограф з Канади – Орися Трач. Працювала над книжкою і вся моя родина. Наприклад, мій молодший син був дизайнером книжки. Старший син допомагав з інформацією про писанку. У книжці розповідається про історію, традиції писанкарства, техніки виконання, символіку; також там є легенди та казки про писанку. Видання доповнене кольоровими світлинами. Представлено писанки усіх регіонів України. Посилалася на книжки з писанкарства, видані в діаспорі, зокрема, на книжку Одарки Онищук з Канади. І так, у 2009 році, на 35-й Міжнародній виставці книжок відбулася презентація моєї книжки «La magia de las pysanky» («Чар писанки»). Наклад книжки – 1 000 примірників». В аргентинців нема традиції розписувати писанки. Скромні в них і великодні традиції. То ж коли вони побачили цей витвір під час майстер-класів – були у великому захопленні. Спочатку бачили звичайні рисунки, а потім зрозуміли, що це – давнє письмо. З того часу популярними є курси і майстер-класи з писанкарства серед аргентинців. Тому пані Христині доводиться їздити по всій Аргентині, але заради поширення писанок в аргентинському середовищі майстриня радо на це погоджується. Крім книжки, кілька років тому майстриня відкрила веб-сторінку про українську писанку іспанською мовою, де всі зацікавлені можуть довідатися про цей унікальний вияв українського народного мистецтва, а також – про її працю у цій ділянці. У серпні 2009 року пані Христина, від імені уряду Аргентини, була запрошена на Міжнародну виставку робіт над декорованим яйцем, яка проходила в Дубаї. Виставка тривала 12 днів. Цікаво було довідатися, що араби багато знають про писанки, і їм було дуже цікаво побачити спосіб їх розпису. Пані Христина була там єдиною, хто представляв справжню українську писанку. Крім виставки, проводила майстер-класи, на яких араби дуже легко навчилися розпису, оскільки їхнє письмо схоже до деяких орнаментів на писанці. Виставку відвідало багато людей, показували по ТБ, писала преса.

Христина Середяк дарує свою книжку главі УГКЦ Блаженнішому Святославу

Авторські писанки майстрині

Publicado en: chasipodii.net